maks2007

Когда любовь охватит нас
Своими крепкими когтями,
Когда за взглядом гордых глаз
Следим мы робкими глазами,
Когда не в силах превозмочь
Мы сердца мук и, как на страже,
Повсюду нас и день и ночь
Гнетет все мысль одна и та же;
Когда в безмолвии, как тать,
К душе подкрадется измена,-
Мы рвемся, ропщем и бежать
Хотим из тягостного плена.
Мы просим воли у судьбы,
Клянем любовь - приют обмана,
И, как восставшие рабы,
Кричим: "Долой, долой тирана!"

Но если боги, вняв мольбам,
Освободят нас от неволи,
Как пуст покажется он нам,
Спокойный мир без мук и боли.
О, как захочется нам вновь
Цепей, давно проклятых нами,
Ночей с безумными слезами
И слов, сжигающих нам кровь...
Промчатся дни без наслажденья,
Минуют годы без следа,
Пустыней скучной, без волненья
Нам жизнь покажется...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тогда,
Как предки наши, мы с гонцами
Пошлем врагам такой привет:
"Обильно сердце в нас мечтами,
Но в нем теперь порядка нет,
Придите княжити над нами..."

Ніхто не знає, куди і звідки.
Ніхто не знає, чому й навіщо.
А день минає занадто швидко.
І ми на ніч знову стали ближче.
Ніхто не знає, чому й навіщо.

Ніхто не скаже, що ми не знали,
Як небезпечні дарунки неба.
Ніхто не думав, що всі вокзали
Мене захочуть везти від тебе.
А я кричала: "Тоді не треба!"


Якщо ангели вміють чекати,
Ти - ангел... Ангел…
Якщо вміють вони вибачати,
Ти - ангел... Ангел…
Якщо ангели вміють радіти,
Ти - ангел... Ангел…
Якщо ангели вміють любити,
Ти - ангел... Ангел…

Ти - ангел…

Я забирала ключі від раю.
Я і зникала, і поверталась.
А що шукала, сама і не знаю.
А що знайшла, то мені зосталось.
З тобою, янгол, я залишаюсь.



Ангелам так важко в світі.
Ангели - вони, як діти.
Ангелом ти можеш бути,
Тільки б знов тебе відчути.